Топ-5 порад для зайнятих тат

Якщо робота залишає мало часу на спілкування з близькими, значить, кожну хвилину, проведену разом з дітьми, потрібно заповнити яскравими враженнями. Це – найкращий спосіб компенсувати свою часту відсутність!


Не відкладайте спілкування «на потім».

Нерідко батько вважає, що догляд за немовлям прерогатива жінки, і що чоловік повинен займатися вихованням дитини, коли та стане повноцінним співбесідником. Однак новонароджена людинка тільки здається нерозумною. Просто спочатку крихітка засвоює інформацію про оточуючий світ на рівні емоцій і відчуттів, а тільки потім на понятійному рівні. Тому, якщо малюку з раннього віку знайомі тепло батьківських рук і тембр його голосу, в майбутньому у дитини сформуються з татом близькі стосунки.

Розмовляйте з малюком.

Коли чадо підросте, візьміть за правило виділяти хоча б 10-15 хвилин, щоб розпитати, як пройшов день. І ви розповідайте спадкоємцю про свої справи. Звичайно, не йдеться про навчання карапуза тонкощам бізнесу, але розповісти дитині про те, що сьогодні тато – молодець, а ось вчора день був не дуже вдалим, цілком можливо. Такі бесіди вчаться ділитися емоціями. Нездатність зрозуміти і висловити свої почуття – одна з головних проблем сучасних людей.

Організовуйте екскурсії на роботу.

Нову, раніше незнану територію дитина починає сприймати як «свою». Малюк простіше перенесе розлуку з татом, якщо у нього буде уявлення про місце, де той знаходиться більшість часу. І, як знати, можливо, ваша професія стане справою життя для спадкоємця.

Компенсуйте кількість спілкування якістю.

Якщо батько повертається додому, коли діти дивляться десятий сон, єдиний вихід – перенести спілкування на вихідні. Але воно повинно бути повноцінним. Варіант «тато читає, а дитина поруч під наглядом бонни» не зараховується. Так само як і спільний похід в гості, де діти розважаються окремо від батьків. Добре, якщо в сім’ї з’являться усталені традиції – обов’язкова спільна суботня вечеря і недільна годинна (мінімум!) прогулянка: на велосипедах, конях або тематична екскурсія на авто по місту. Діти кожен день дізнаються багато нового, їхнє життя повне несподіванок, тому сімейні ритуали дарують малятам відчуття безпеки.

Складіть список занять

, які будуть проходити разом з батьком. Наприклад, по понеділках 15-30 хвилин присвячується спільному читанню, по середах – домашнім перегонам машинок, а по п’ятницях – змаганню зі збору паззлів. Ще одна хороша ідея – раз на місяць присвячувати день якомусь принципово новому заняттю.
Робота завадила вирватися раніше додому? Значить, треба попередити дитину і перенести заплановане. Невиконання обіцянок може привести до того, що чадо виросте невідповідальною особистістю. Адже діти повторюють не те, що їм говорять – вони повторюють реальні вчинки своїх батьків.

Не відкупайтесь від малюка подарунками. Вони не замінять живого спілкування. Більш того, дитина звикне до того, що фінанси – це спосіб вирішення міжособистісних проблем, і буде програвати ту саму поведінкову модель у дорослому житті.

Віктор Грицько, акушер-гінеколог клініки ISIDA:
«Є спогади, з якими ми не розстанемося ніколи. Тому спілкуючись з малюком, кожного разу треба подумати: чи хочеш ти, щоб саме ця фраза або вчинок залишились з твоєю дитиною до самої глибокої старості? Образ батька, закарбований в пам’яті, залежить тільки від нас.

Моя робота – допомагати народженню нового життя, тому до дітей я ставлюсь дуже трепетно. Це так чудово, що сьогодні стає більше сімей, в яких по декілька малюків! У нас троє дітей. Звичайно, професія акушера диктує постійну зайнятість. Коли мої старші дівчатка були зовсім крихітками, допомагали батьки. Потім, коли вони підросли, виявилося, що буде ще один малюк. Доньки самі побачили на УЗД, що це хлопчик, – і їхньої радості не було меж! Вони стали чудовими помічницями з догляду за братом.

Сьогодні Соня і Аня вже живуть окремо. Спочатку відпускати їх було важко, адже не було жодного випадку, щоб ми поїхали куди-небудь без дітей! Але розумію: у дитини є право на своє окреме життя, будувати власну родину. А мені, як батькові, допомагає скайп. Усвідомлення того, що можна дзвонити щодня, дуже радує. Ми навіть застілля влаштовуємо спільні, шкода тільки, шматочок торта через екран комп’ютера не передаси!

Син Андрій, йому зараз 13 років, живе з нами. Але, зізнаюсь, коли я прихожу додому, мені бракує шуму, веселощів, завзяття, з яким ми всі разом робили домашню роботу. Багато моїх однолітків, у яких виросли діти, радіють тому, що можуть присвячувати весь свій вільний час тільки собі. А я навпаки, щасливий від того, що мені є кому допомогти з уроками з фізики або хімії. Так, можна приходити додому і просто відпочивати. Але сенс життя-то в тому, щоб допомагати, виховувати, спілкуватися. В тому, щоб
бути батьком

.